Залишив все в минулому я сам...

з рубрики / циклу «Рядки з минулого (1994-2002)»

Чому відпустив? Чому не вернувся?

Чому наздогнати тебе не відважився?

Стояв і дивився – а ти йшла від мене

Я бачив в останнє тебе, я не знав

Як гірко з роками любов ще живе!

Не знав я тоді, що ти все рішила,

Дороги назад уже не було.

А я все шукав: лиш любові, кохання

Життя те було, наче дім на воді.

Я бачив тебе у ту мить, я в останнє

Але знав, що піду по дорозі другій.

Все залишивши: віру, надію, кохання -

Серед поля стояв і дивився в останнє.

Ти пішла. А мій біль, що в душі –

В ту мить, розірвався, як серпантин

Я не вірив – що так все скінчиться

Але втратив свій шанс, що один…

Вже роками, лікую хворобу:

Що красиво зветься - любов.

Десь далеко, в душі, тебе я чекаю,

Хоч надію вже втратив давно.

Що на серці, з чим живеш я не знаю

Але знаю про долю твою:

Але зовсім ніщо, лиш краплину -

Сам заплутав життя я, твоє, в павутину.

Тебе втратив давно, я це знаю,

Але в серці, в надії живу!

Я боюся, що втрачу надію…

Чи шукати надію нову?

Я вже думав, що знов закохався

І в ту ніч, ти приходиш у сні?

«Ти сказала: не вмерло кохання,

А надія хай в серці живе!

Що мене весь цей час ти чекаєш

Що кохаєш і віриш у те,

Що все вийде і щастя ще буде»:

Тільки як це зробити мені?

Біла Церква,