19.10.2013 00:12
для всіх
426
    
  7 | 7  
 © Чернуха Любов

Ти знаєш, мамо?

Ти знаєш, мамо, теплий день минув,

Осінній холод дихає у спину.

Вплетемо падолист у сивину,

Грань міжсезоння в дотиках незриму.


Твоє тепло, як літа пізня мить,

Далекі сни промінням зігріває,

Торкається душі, там де болить…

Все поверну! Сторицею, навзаєм!


Лиш жовтень може ніжно холодить,

Багрянцем прикриватися невтомно.

Твого життя незібрані плоди -

Збираю я, як спадщину, умовно.


Так вітряно, так сиро восени

І хмари знов збираються у зграї,

Лиш запах листя прілого п’янить…

Ти знаєш, мамо?.. ти давно все знаєш.



м. Кривий Ріг, жовтень 2013р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.10.2013 09:45  Дебелий Леонід Семен... => © 

Аж сльози на очі! Дякую! Талановито!

 19.10.2013 19:53  Марієчка Коваль 

Чудовий вірш, трішки  мені  трагічний, натяками на сивину, біль, і особливо, уже давнім знанням всього. Натхнення) Вам)

 19.10.2013 02:31  Деркач Олександр => © 

Чудові слова...і з душею написані...

 19.10.2013 00:31  Тетяна Чорновіл => © 

Щиро і душевно!
Чудовий вірш.

 18.10.2013 23:17  Світлана Рачинська => © 

Чудовий вірш) Дуже сподобався! І ще й про маму)
Плюсую)

 18.10.2013 23:07  Каранда Галина 

 

дуже гарно!