Близькість
Опинившись в твоїх руках, мимоволі, затихла.
Не тому, що щаслива, чи просто забракло сили.
Я відчула твій запах, і інші назавжди зникли.
На сьогодні це те, без чого все тіло – квилить.
На сорочці парфум безкінечно мене дратує,
Вже готова зривати по клаптику до сп’яніння.
Легше зняти тягар, який підсвідомо труїть,
Аніж стерти на порох одне поміж двох коріння.
Невідомий той рівень, де близькість на першім місці.
Не фізична – до болю, а інша, яка навіки…
Я шукаю твій запах, між жовтим торішнім листям
І чекаю, щоб стиха, до себе мене покликав.
м. Кривий Ріг, вересень 2013
