Зупиняється...
Зупиняється день…
Незавершенно-стомлено-правим.
- Нам ще б кілька хвилин! - метушаться в погоні думки.
І під стосами справ недочитані повісті глави,
Недоказаних слів безкінечно знайомі витки.
Зупиняється біг…
У повітрі звиваються звуки.
Непотрібні у втомі мереживно-кислі пісні.
І свинцевим дощем, здається, наповнені рухи,
Оповиті у сон й кайдани знемоги тісні.
Зупиняється мить…
Укладається в стоси «до завтра».
Утішається хибно, що завтра устигнемо все.
Доленосна усмішка, як голос, що чути за кадром,
Загадкову реальність у вир незабутній несе.
м. Кривий Ріг, березень 2013р
