21.10.2013 11:17
для всіх
229
    
  6 | 6  
 © Пі - Падіння Деградація Занепад
Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною.
Відкриття Івана Богослова 3:20.

А Ти іще стоїш

ще стукаєш терпляче 

ще чекаєш

найшов таки мій потаємний сховок

чи зголоднів?

бо я уже навчився жити самотою

іти наосліп

прощаючи терпіти

не вірити

не довіряти

не чекати

пробач сьогодні

Терплячий Подорожній

на дверях моїх кодовий замок

та ключового слова 

я чомусь 

не пам’ятаю

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 03.05.2015 15:49  Олена Лоза => © 

Таке ж відчуття було, коли читала Шона Маклеха (один з моїх улюблених поетів) Перехоплює подих. Дякую.

 21.10.2013 12:47  Тетяна Белімова 

Екзистенційна проблема самоти - самості - самотності, підсилена біблійною ремінісценцією, постає у творі пана Пі як свідомий вибір.
Такою є його життєва позиція. "Не пам`ятаю" - чому й відколи "у потаємному сховку", але вже опанував мистецтво самоти: "бо я уже навчився жити самотою // іти на осліп ... не вірити// не довіряти //
не чекати..." Типовий екзистенційний зріз сьогодення. А може, так воно й було завжди? Homo homini lupus est - давні вже це знали...

 21.10.2013 11:42  Ірина Червінська-Ман... => © 

до Вас стукають, я теж стукаю, може хто відчинить... - ноосфера, блін (той, що млинець)... )))
моє чудово

 21.10.2013 11:26  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово!

 21.10.2013 09:56  Олена Вишневська 

Сподобалося...

 21.10.2013 09:08  Деркач Олександр 

цікаво...щось останнім часом витають думки про коридори, двері, кімнати, будинки - одні хочуть закритися, інші вийти, хтось шукає куди зайти-приткнутися, кого пуститии, кого вигнати...а мені і на східцях добре...