Анна Ахматова Наталії Риковій
Все розкрадено, продано, зраджено,
Смерті чорне мигтіло крило,
Все нудьгою голодною знаджено,
Чом же в душу закралось тепло?
Вдень вишневими віє повір’ями
Ліс в околицях - з казки воскрес,
Вночі сяє новими сузір′ями
Глиб прозорих липневих небес, -
І так близько мить див нерозвідана
До руйновищ, де бруд і бедлам…
Те – ніким ще, ніким ще незвідане,
Споконвіку так бажане нам.
............................................................
Всё расхищено, предано, продано,
Черной смерти мелькало крыло,
Все голодной тоскою изглодано,
Отчего же нам стало светло?
Днем дыханьями веет вишневыми
Небывалый под городом лес,
Ночью блещет созвездьями новыми
Глубь прозрачных июльских небес,-
И так близко подходит чудесное
К развалившимся грязным домам...
Никому, никому неизвестное,
Но от века желанное нам.
