Борис Пастернак «Давай ронить слова»
хто наказує, щоб жалилась мова юродивого?
Хай скрапують слова,
Як сад бурштин і цедру
У простір губить щедро,
Ледь-ледь, лиш ледве- ледве.
Тлумачити не варт,
Навіщо церемонно
Мареною й лимоном
Окроплена листва.
Хто голки засльозив
І хлинув через жердки
На ноти, етажерки
Крізь шлюзи жалюзі
Хто килимок дверний
Зсурмив так горобинно,
Рядном крізних, красивих
І трепетних курсивів.
Спитаєш, хто сказав,
Щоб серпень величавсь,
Кому все суть є в часі,
Поринув хто в окрасу
Кленового листка
І з днів Еклезіаста
Не покидав поста
Тесання алебастру?
Спитаєш, хто велить,
Вуста щоб айстр і далій
У вересні страждали?
Дрібний щоб лист рокит
Із тіл каріатид
Злітав на сирість плит
Шпиталів в осінь далі?
Спитаєш, хто велить?
- Всесильний бог деталей,
Любові велет-бог,
Ягайлів і Ядвіг.
Той світ, де все дріма,
Незнаний, думка терпне,
Життя ж, як тиша ця
Осінняя, - вичерпне.
.......................................................................
Борис Пастернак
«Давай ронять слова»
Мой друг, ты спросишь, кто велит,
Чтоб жглась юродивого речь?
Давай ронять слова,
Как сад - янтарь и цедру,
Рассеянно и щедро,
Едва, едва, едва.
Не надо толковать,
Зачем так церемонно
Мареной и лимоном
Обрызнута листва.
Кто иглы заслезил
И хлынул через жерди
На ноты, к этажерке
Сквозь шлюзы жалюзи.
Кто коврик за дверьми
Рябиной иссурьмил,
Рядном сквозных, красивых
Трепещущих курсивов.
Ты спросишь, кто велит,
Чтоб август был велик,
Кому ничто не мелко,
Кто погружен в отделку
Кленового листа
И с дней Экклезиаста
Не покидал поста
За теской алебастра?
Ты спросишь, кто велит,
Чтоб губы астр и далий
Сентябрьские страдали?
Чтоб мелкий лист ракит
С седых кариатид
Слетал на сырость плит
Осенних госпиталей?
Ты спросишь, кто велит?
- Всесильный бог деталей,
Всесильный бог любви,
Ягайлов и Ядвиг.
Не знаю, решена ль
Загадка зги загробной,
Но жизнь, как тишина
Осенняя,- подробна.
