Не почута сповідь
з рубрики / циклу «МИ - СТРУНИ НА БАНДУРІ ДОЛІ»
Журбує скрипка в п`янім кабаці,
Під стелею димком плояться ноти.
Старий смичок у змореній руці,
Затерті деки, вже без позолоти.
З глибіні еф образи дише стон
На публіку за ситу неувагу,
Що жадібно присьорбує бурбон,
Тамуючи душі химерну спрагу.
Порідний гриф, поміж масних столів,
Гойдає елегантними кілками.
Зугарні пальці з струнних ковилів
Мордують звук точеними голками.
Дзвенить об стійку посміхом мідяк,
Як плата за невислухану драму…
Німіє скрипка між нічних гуляк,
Останньої струни порвавши гаму.
