Трохи
Трохи простору й трохи музики,
Щоб відчути себе людиною...
Хай у клавішах чи в навушниках,
Чи із піснею соколиною,
Чи над річкою, чи над озером,
На рівнині, у горах – байдуже...
Дай у просторі краплю просині,
Заберіть оцю штучність райдужну.
Щоб в очах хоч на мить розвиднилось,
Відпочили напнуті жили,
Щоб нарешті без болю дихалось
І душа відновила сили.
Бо у світі, від всього осторонь,
Серед спеки чи серед зливи
Як же хочеться раптом простору,
Як бракує тремких мотивів...
