Людина людині – вовк…
Людина людині – вовк…
І лестощі, наче шовк,
Лоскочуть утіхою вуха.
За груди хапає задуха,
Коли у словах солодОвих
Я чую нещирість промови,
Бо ж очі тускніють брехнею…
Комфортно живеться Вам з нею?
Розсипали зерна обману:
Свідомість неправда туманить,
Засліплює душі, лукавить,
І з часом, як муху, роздавить.
Допоки розвісив ти вуха,
Медову фантастику слухав,
В той час за спиною твоєю
Плітки просичали змією.
І світ цей, мабуть, не змінити,
Прийдеться по-вовчи завити.
31 жовтя 2013 р
