03.11.2013 14:33

для всіх

258

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

Безмежжя

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Погляну вдаль бездумно, 

За мною – світу край.

Ти, серденько, так сумно

Не млій, не завмирай.

Світанку кволі зблиски

Щемлять між хмар, проте

В осінніх снах берізки –

Відлуння золоте.

Бо в кожному листочку

Дзвенить безмежжя сну.

Цей світ, що сходить в точку, 

Чи ж серцем я збагну?

Зробити б крок неспішно

В безмежжя… Ні – стою!

Так лагідно, так ніжно

У світу на краю.