Сльозинки-намистиночки котилися з очей.

І треба було дівчинці тих «довбаних качель»?

І треба було слухати байки ті під вікном?

Він – миршавий, неголений, низенький, яко гном,

Ні душечки, ні серденька, одне лиш бум-цик-бум.

«А, мо`, підемо, кльовая, і дунемо в трубу?

Диви – бабла нємєряна!» Мартіні-віскі-джин…

Помалу воля з розумом зривалися з пружин,

І дзьобали у голову воронами думки,

Що п’яною-рум’яною подерла б на шматки

Штани, труси… До ліжечка добратися б якось,

Бо ти без сексу, бідная, вже місяць як ось-ось.

Звершилось! Хлопець – бомбовий, упорався, як слід…

І як тепер ти житимеш… із літерами СНІД?

Калуш, 26.10.2013