Затанцюю...
Затанцюю. Останній раз.
На відбитку місячного блиску
Під звуки такої ж сонати
І залишу сліди на піску.
Захлинусь у повітрі нічному
Дуже сонному, навіть важкому,
Це так само, як впасти у кому,
Чи застигнути серед пустого.
І залишити частку себе
Серед неба, що кличе мене,
Серед моря, що міцно цілує
І доща, що підступно хвилює.
Затанцюю. Але вже не востаннє,
Але знову – сліди на піску,
Як відбитки німого мовчання,
Що не знає мене вже таку.
