Вечірнє

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Був повний місяць. Прокидалась ніч.

Холодний спокій погасив всі ватри.

Ти ледь відчутно доторкнувся пліч

На тихій площі десь перед театром.

І, навіть не збагнувши, відпустив.

Пустив у ніч – до місяця, до міста.

Я вже казала – то період злив,

Думки стають тоді дзеркально-чисті.

Самотньо дзеленчав пустий трамвай,

На вулицях людей траплялось мало.

До зустрічі, коханий, прощавай!

Залиш ту зірку, що тобі дістала.

І поливай бегонію свою.

Як вбив у мене душу, вже не сердься!

Сьогодні я усе тобі прощу,

Але лишень не викрадене серце.

Візьміть участь в обговоренні

11.11.2013 21:15 Тетяна Чорновіл => ©

Романтичний вірш! Викрадене серце - то клас!

11.11.2013 14:13 Тетяна Белімова => ©

Дуже гарно! Міська історія - дзеленчання трамваю)))
Замріяна історія - про ніч і про кохання)))
Правдива історія - бо її розповідає Оля)))

Сподобалось

таке важко пробачити...
щиро і гарно!

10.11.2013 22:19 Олена Вишневська

Гарно

от так і торкайся пліч ненароком - відразу дістануть тобі зірку, а потім звинуватять у вбивстві душі і викраденні серця!))))
романтично і красиво, Олю, та не спіши щоразу по зірку лізти))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ