16.11.2013 01:54
© Оля Стасюк
Ніч у Будапешті
з рубрики / циклу «Таємнича ніч»
Холодна ніч охоплює мости.
Ліхтарики запалять сон нарешті.
Чекай вітриську, тишу не буди!
Нехай поспить над сивим Будапештом.
З вікна у мене світиться палац,
Дунай пливе, кораблики пускає.
Тут, бачиш, ніч ввібралась в чорний кварц,
Бо вже нема весняного розмаю.
Тут вітер… Вітер – чисто аферист,
Тасує листя мічене, як карти.
А річка там, де є найбільший міст,
Із темних хвиль безмовно ставить варту.
Супутники у небі – блись та блись!
Ліхтарик поряд в відповідь іскриться.
Тут, бачиш, дві імперії злились
І владу досі ділять у столиці.
Та, правда, Будапешт такий один –
З людьми такими, мовою, думками…
Спиняє ніч свій безупинний плин,
Влягається на хвилі під мостами…
