11.11.2013 00:56
для всіх
481
    
  10 | 10  
 © Лідія Яр

Я тебе кохаю! Ти повір!

Що завгодно я зроблю для тебе…

Хочеш, принесу в долонях  зір?

Хочеш, прихилю усеньке небо?..

Хочеш, буйний вітер, мов коня

Осідлаю і гайнемо світом,

Через ріки, гори і моря

Із зими у осінь,.. потім в літо?..

Хочеш, ублагаю розцвісти

Я сади зимою, лиш для тебе?..

А тепер мовчи…  Не говори…

Я боюся скажеш ти – Не треба…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.11.2013 23:25  © ... 

Щиро дякую всім за відгуки

 11.11.2013 21:20  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова пристрасна поезія! Справді, іноді краще перемовчати, щоб не відрубати зопалу! Пізніше сприйметься мудріше!

 11.11.2013 13:52  Тетяна Белімова => © 

Зворушливо... Тонко... Лірично... І так по-жіночому....

 11.11.2013 08:53  Деркач Олександр => © 

Гарно...от тільки не люблю коли треба доводити-доказувати-вірити, любов відчувається...або ні...

 11.11.2013 01:33  Світлана Рачинська => © 

чудово
страх відбирає у людей відчуття щастя...

 11.11.2013 00:19  Ірина Затинейко-Михалевич 

хімію кохання можна тлумачити Вашою поезією... дуже закохано, кожному близький такий стан, який і досі науковцям важко дослідити...гормони щастя розбушувались)))