У ЧАРАХ ПІЗНЬОГО ДОЩУ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»

У чарах пізнього дощу,

Що стих у досвітку відра,

Принишкла осені пора

З нічного марева плачу.

В відро дощу на саме дно

Враз небо бовтнуло без дна,

І що таїть та глибина,

Збагнути, мабуть, не дано.

Та все ж загляну хоч разок

В тремтливу незбагнену глиб,

Відчую ароматний схлип

Осінніх яблучних казок,

У сні чи напівзабутті

Майну крайнеба навпрошки…

Хтось скаже: – Просто то листки

Опали й киснуть у воді.

Візьміть участь в обговоренні

13.11.2013 13:53 Тадм

такий легкий віршик. дуже сподобався. вдячна, що нагадали про існування слова бовтнути. воно таке чудове :)

12.11.2013 22:34 Антоніна Грицаюк

Мелодійно, щиро! Але б в те відро замість листя кинути яблук - квашеним ціни не було б :)

12.11.2013 22:06 Оля Стасюк

В останньому рядку спершу слово "опали" сприйняла як дорогоцінні камені, поки не помітила сполучник! круто! так теж можна!

співається....

ми не скажемо))) фото таке гарне! кольорове))) а поезія незвичної форми)))

Класно!!...а заключні рядки мені зараз якраз в тему))) у мене на робочому місці умивальник з пластикового бутля, і як не прикриваємо все одно листя попадає - я своїм колегам кажу тож класно - вода настояна на листі - корисно для шкіри)))

Просто краса!!!
Пригадала, як в дитинстві боялися калюж, думала, провалюсь у небо!!! У років вісім перестала боятись))))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ