Тетяна Чорновіл Осінній аліссіум
Крізь досвіткові холоди,
У хмарне небо непривітне
Згубив аліссіум меди,
Та, все ж, так само ніжно квітне,
Заславши осені сліди.
Опалі вплутались листки
В стебелець міць несамовиту,
Морозні вітер рве чутки,
А в кетягах тремкого цвіту
Нуртують ласку пелюстки.
Ні-ні, то не сріблить зима
Сніжок, журитись не потрібно –.
Суцвіттям літа жартома
Аліссіум біліє дрібно.
Та пахощів уже нема…
24.10.2013 08:43 Світлана Рачинська => © |
 Чудово) Добре, що ця ніжна квіточка знайшла своє місце у чарівній поезії)) Супер! |
23.10.2013 23:14 Олена Вишневська |
 Як завжди, Ви з квітами на віршованому ТИ))) |
23.10.2013 22:03 Тадм |
 теплий віршик |
23.10.2013 20:05 Антоніна Грицаюк |
 Щиро, гарно! Сподобалось, так, як таких квітів в мене немає сьогодні поставила букет з хризантем! |
23.10.2013 17:24 Каранда Галина => © |
 о! це те, що пахне медом і на гречку схоже?) а я то думала - що за квіточки в нас біля дитячої поліклініки насіяні)))) класно! дякую за лікбез! ще б слово запам"ятати))) |