Невпинно плине час. Так швидко, крок за кроком.
І хай уже нам тридцять, сорок п`ять чи сімдесят,
Назавжди в пам`яті прекрасні шкільні роки.
Так сумно, що не можна повернути їх назад.
Шкільні роки - це вдачі і невдачі, звісно.
Це - перший твір і перша пісня.
Це перша двійка і дванадцять балів.
Урок відкритий і змагання у спортивній залі.
Шкільні роки - це вірш напам`ять,
І вчителі, які усе на світі знають.
Перерви і канікули жадані,
Не виконані інколи завдання.
Шкільні роки - це школа початкова,
І перша вчителька, і лагідна, й сувора.
Її знання у математиці і мові,
Важливі речі, вкладені у кожне слово.
Вона учила кожного з нас по складам читати,
Сумлінно над собою працювати.
Переживала, коли ми хворіли,
Засмучувалась, якщо щось не так робили.
Вона водила нас в місця цікаві,
Якщо сварила - то по справі.
Учила нас любить природу,
А ми так поважали цю її душевну вроду!
Йшов час, ми закінчили школи, інститути.
І діти не давали нам ночами вже заснути.
Та кожен, вірю, пам`ятав завжди,
Як перша вчителька учила бути нас людьми.
Слова, слова... Їх можна промовляти безкінечно,
Вкладаючи в них вдячність всю свою безмежну.
Нехай же Бог дасть нашим рідним вчителям
Здоров`я і добра за те, що вони дали нам!