Два вовки
з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»
В душі людській є два вовки,
Казав мудрець своєму сину,
Ніяк не миряться вони,
Їх сутички не знають спину…
Вовк перший втілює те зло,
Що так невчасно провокує,
А другий – виключно добро,
Котре в душі також існує
Запекла надто боротьба,
Не на життя, на смерть воюють
Їх переваг пуста лічба,
Бо надто довго вже полюють
От, мов, завершиться двобій,
Та знов зарано торжествуєш
Хто ж переможе в цій війні?
Той вовк, якого ти годуєш…
Харків, 20.11.2013
