Оля Стасюк Ми
Звуки гарячої сталі,
Блиски – аж в очі вогнем.
Ми вже давно не кували
Леміш разом із мечем.
Ми вже давно всі недужі
Вірусом Сходу лихим.
Ми наче мертві – байдужі
В вихорі чорних жоржин.
Наші слова – недоречні,
Наші думки – як сміття.
Вимерли люди сердечні,
Добрі пішли із життя.
Тихо вологою вкриті,
В темних річках, аж на дні,
Мокнуть десь Душі Століття,
Більш, аніж наші, живі.
29.11.2013 01:22 Деркач Олександр => © |
 Мощно!! |
27.11.2013 01:01 Марина Моренго => © |
|
27.11.2013 00:31 Тетяна Чорновіл => © |
 Натхнений вірш! Справедливо! (( |
27.11.2013 00:13 |
Дуже красиві вірші,так держати |
27.11.2013 00:01 Світлана Рачинська => © |
 Недужі... Як влучно! Гарний вірш!!! |
26.11.2013 22:51 Сашко Новік => © |
 класно |
26.11.2013 22:02 Тетяна Белімова => © |
 Про вірус Сходу... уявила собі... |
26.11.2013 21:01 Каранда Галина => © |
 Олю, а що там вінницька молодь? ти на майдані була? |
.gif "{#}")
Молодець. Сподобалось. навіть не скажеш, що писала школярка.