30.11.2013 01:57
лише 18+
472
    
  6 | 6  
 © Оля Стасюк

Випадкова зустріч

Випадкова зустріч

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Чи боїшся ти мого голосу?

Чи від холоду ти тремтиш?

Місяць в небі горнеться колосом,

Не злякайся його, тихіш….


Дай-но руку – холодна, стомлена….

Не дивися на блиски зір.

Усі зорі сьогодні зломлені,

І всю осінь будуть, повір!


І не скажеш нічого теплого…

Ти боїшся мене? Не бійсь!

Десь зима уже йде заметами –

Ось її ти лякайсь.

Дивись,


Вже набридло цій нічці гратися,

Заспокоїлиась – благодать!

Ну гаразд вже, давай прощатися.

Тільки тихше – тумани сплять…

Оля Стасюк цікавиться

  • Оля СтасюкМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.11.2013 13:42  Захар 

Дуже сподобався вірш.Олю,Ви розумниця

 30.11.2013 10:39  Деркач Олександр => © 

Дуже гарно...18+))) а автору 18-)))

 30.11.2013 07:05  Зав`ялова Валентина 

Дуже вражаюче. А останні рядки розчаровують. Ну чому прощатися? Кохатися! Звичайно ж, кохатися!

 29.11.2013 23:37  Світлана Рачинська => © 

Так трепетно! Вірш нагадав про своє)) Це від чол. лиця? Принаймі. так мені здалося... Дійсно, теплі і заспокійливі слова)