Про раду, Кнура і свинарник
В однім свинарнику піднявся сильний гам.
Й як не шуміть, коли свиней цим часом
ПочАли піднімати по кутах
Й в старі клітки зганяти усіх разом.
А перед тим в них вибори були
Й вони собі обрали за начальство
Кнура, який давно мостивсь туди,
І не одному облизав вже ...пальці.
А Кнур той щедро роздавав крупу,
В сусідів ще позичив трохи браги -
Кого купив, кого споїв в «трубу»,
На кого хрюкнув, всі й проголосували.
Тоді, от зразу, став він наводить
Порядки у свинарнику новії,
Щоб і сусідам (значить) догодить
За брагу, що підсунули так вміло.
А щоб свинячу раду підкупить -
То вже і зовсім праці було мало!
Лишень він ікла виставив - умить
Ті, мов щурі, до нього повтікали.
А ще по фермі так розпорядивсь:
Щоб їм і пайку дали відповідну,
От й хрюкають з ним в унісон вони,
Зате, дивись, які мордяки видні!
Щоби звичайні свині не змогли
За вуха тягать і за хвіст кусати -
Їм Кнур звання присвоїв всім одне
І стали свині звать їх - «депутати!»
У них і старший там між ними вже
Не перший день корито те пильнує,
(За нього навіть він під ніж піде)
Так вже та «должность» бідному пасує.
Було, як свині «бучу» піднімуть,
Чи яйцями враз кури закидають -
Він все оближе, й хоч ти йому «хну»,
На другий день не хрюкає - співає!
От свині вже начисто ізвелись -
Нема управи на Кнура і раду,
Аж тут із м`ясобійні прийшов лист,
Що треба м`ясо здати їм до складу.
І зараз думають - кого післати перш:
Кнура чи раду з графіком пленарним,
Щоб ті кнурі рішати не взялись
Чи не віддать до бійні весь свинарник!
Мораль проста: Коли якось в житті
Ти у людей заслужиш чимсь довіру,
То не міняй її на глек куті,
Не розливай, мов бражку, свою віру!
Бо не за це тебе так піднЯли
І не за це почали восхваляти -
Тебе Слугою люди обрали
І їм ти і повинен слугувати!
А як не вмієш ти таким вже стать -
То і не пхай в корито своє рило,
Щоб потім більше вже не жалкувать
За що тебе ті ж люди засудили!
