30.05.2010 13:24
-
966
    
  3 | 3  
 © Борода

Розмова з дубом

Столітній дуб на пагорбі стоїть. 

Стара кора від часу зашкарубла 

Й ховає в собі згадки лихоліть, 

Осколки й кулі у глибоких дуплах. 


Він пам`ятає війни і страхи, 

Він пам`ятає сльози і розстріли, 

Він пам`ятає спалені дахи 

І проводи нещасних до Сибіру. 


Він не забув героїв, що під ним 

Загинули, обнявшись, на гранаті. 

Й йому дісталось, та розвіявсь дим - 

А їх нема.., лиш він лишивсь стояти. 


Усе він пам`ятає, не забув, 

Колише віти, як кошматі брови, 

Сказати хоче. Я то-то відчув 

Й обняв старого, наче поздоровив. 


І так мене вразила тишина, 

Що враз настала у могутній кроні. 

«Не повторіть!» - благала нас вона - 

«І не умріть, нехай вас Бог боронить!» 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.10.2015 19:21  Марія Круль => © 

Гарний вірш.Таких дубів багато,жаль що не можуть розповісти про те, що бачили.Чула,що хлопці і дівчата із лісу,в"язали стрічки на деревах,щоб не забути де поховані їхні друзі,але вже ні тих людей,а ні стрічок,тільки дерева пам"ятають......

 13.02.2012 23:08  Каранда Галина => © 

гарно, сильно... тільки б дуба на дрова не спиляли...