Танцюристу
з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»
В принципі вірш з присвятою, але як Танцюрист дізнається про нього, то приб"є, так що не видавайте_)
Ці вогні занадто променисті,
Світла досить! Сцена вже не та.
Напишу цей віршик танцюристу –
Бо його впізнала тільки я.
Сотні раз чомусь стрічались вранці,
Говорили на мільйони тем,
Але все перемінилось танцем –
Так банально, і з сумним кінцем.
Боязко признатись, що не стали
Ближчі ми й на крихточку… Чому?
Нас ряди і люди відділяли,
Як вогні відсвітлюють пітьму.
Відділяли класи й інтереси,
Відділяли ноти й голоси…
Я не бачила ще досі, чесно,
Щоб хоч хтось так танцював, як ти.
Навіть хай усмішка промениста
Сяє в танці іншій на вустах –
Знай, що я впізнала танцюриста
В цих холодних, запальних вогнях.
