23.12.2013 01:47
18+
974 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Оля Стасюк

Танцюристу

Танцюристу В принципі вірш з присвятою, але як Танцюрист дізнається про нього, то приб"є, так що не видавайте_)

Ці вогні занадто променисті,

Світла досить! Сцена вже не та.

Напишу цей віршик танцюристу –

Бо його впізнала тільки я.


Сотні раз чомусь стрічались вранці,

Говорили на мільйони тем,

Але все перемінилось танцем –

Так банально, і з сумним кінцем.


Боязко признатись, що не стали

Ближчі ми й на крихточку… Чому?

Нас ряди і люди відділяли,

Як вогні відсвітлюють пітьму.


Відділяли класи й інтереси,

Відділяли ноти й голоси…

Я не бачила ще досі, чесно,

Щоб хоч хтось так танцював, як ти.


Навіть хай усмішка промениста

Сяє в танці іншій на вустах –

Знай, що я впізнала танцюриста

В цих холодних, запальних вогнях.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 25.12.2013 10:57  Деркач Олександр => © 

теж варіант))) 

 25.12.2013 10:42  © ... => Деркач Олександр 

Та ні, хай краще вірші починає писати))) дякую))) 

 25.12.2013 07:28  Деркач Олександр => © 

Гарно) вірші з присвятами то добре, але треба танцювати з ним, розмовляти з ним на його мові)) 

 24.12.2013 18:42  © ... => Тетяна Чорновіл 

та є там один..... дякую) 

 24.12.2013 17:28  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно! Хоч я й не здогадалась, кому присвята! Нехай здогадується танцюрист! )) 

 23.12.2013 13:33  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую, не думала навіть про це... я доволі далека від сцени, тому такий розвиток сюжету малоймовірний. Що ж, новий привід помріяти;))))) дуже дякую за такий розгорнутий відгук. 

 23.12.2013 11:45  Тетяна Ільніцька => © 

Мені чогось пригадалася пісня про Маестро Пугачової. Ти ж, певно, знаєш її))) Спочатку вона слухала його на сцені, а потім... він сидів на її місці у залі і дивився на неї на сцені)). У тебе не про це, звісно, але присутня якась алюзія.