Будапешт
з рубрики / циклу «Літо»
Десь вдома перші яблука денешт
Під дощиком липневим достигають.
Ти прилітай до мене, – в Будапешт, -
Щоб разом погуляти над Дунаєм.
Десь вдома гнеться під дощем трава,
Річки там, кажуть, зараз повноводні.
У Будапешті – майже 42!
Асфальт уже доходить до півсотні.
Але все рівно, правду кажучи,
Він – дуже гарний. Дуже миле місто.
А особливо – Будапешт вночі,
Коли Дунай сріблиться весь ігристо.
Тоді вогням в пітьмі немає меж,
Здається, мить, - і загориться небо.
Ти прилітай до мене в Будапешт.
У цій красі тут сумно так… Без тебе.
