Танцюристу

з рубрики / циклу «Перші болючі почуття»

В принципі вірш з присвятою, але як Танцюрист дізнається про нього, то приб"є, так що не видавайте_)

Ці вогні занадто променисті,

Світла досить! Сцена вже не та.

Напишу цей віршик танцюристу –

Бо його впізнала тільки я.

Сотні раз чомусь стрічались вранці,

Говорили на мільйони тем,

Але все перемінилось танцем –

Так банально, і з сумним кінцем.

Боязко признатись, що не стали

Ближчі ми й на крихточку… Чому?

Нас ряди і люди відділяли,

Як вогні відсвітлюють пітьму.

Відділяли класи й інтереси,

Відділяли ноти й голоси…

Я не бачила ще досі, чесно,

Щоб хоч хтось так танцював, як ти.

Навіть хай усмішка промениста

Сяє в танці іншій на вустах –

Знай, що я впізнала танцюриста

В цих холодних, запальних вогнях.

Візьміть участь в обговоренні

Гарно) вірші з присвятами то добре, але треба танцювати з ним, розмовляти з ним на його мові))

Гарно! Хоч я й не здогадалась, кому присвята! Нехай здогадується танцюрист! ))

Мені чогось пригадалася пісня про Маестро Пугачової. Ти ж, певно, знаєш її))) Спочатку вона слухала його на сцені, а потім... він сидів на її місці у залі і дивився на неї на сцені)). У тебе не про це, звісно, але присутня якась алюзія.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ