На вулиці гроза,
А в серці повний штиль.
І вітер стих, який будив колосся,
Й промінням не сміється вже роса,
Й не зросить ніжного, коханого волосся.
Ти вже пішов
І пустку залишив.
Згорів наш сад, який з тобой садили.
І десь між трелями ти іншу віднайшов,
Мене ж накрили смутку чорні хвилі.
На вулиці гроза,
А в серці тільки дощ
Із сліз, які пролиті на могилі,
І тихо котиться з очей скупа сльоза
На вщент розбиті марнії надії...