13.04.2009 00:00
1155 views
Rating 5 | 4 users
 © Лілія Гуменюк

Асфальтоване пекло доріг

Асфальтоване пекло доріг 

Простягає сторукі обійми. 

Де ти, де, мій міський оберіг? 

Місто дочку села взяло в прийми. 

 

Я у центрі асфальтного пекла. 

Опускаюся на коліна. 

Ліс і луг обміняти на нетрі 

Височезних домів я посміла. 

 

Заблудилася на дорогах 

Асфальтованих і прямих. 

Навкруги – з людських спин облога. 

«Ти – сама, і окремо – ми». 

 

Місто. Йду і тихесенько каюся. 

Як же жити, як жити мені, 

Коли навколо шиї стискається 

Асфальтований восьминіг? 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.03.2012 14:00  Олександр Новіков 

сподобалось 

 13.04.2009 23:09  Микола Щасливий 

Не можна себе вважати недостойним нікому, ми завжди можем більше, ніж вважаємо, а точніше - можемо усе!
А вірш треба перш за все оцінювати за думку, а в даному творі підняте дуже цікаве питання і це заслуговує уваги. 

 13.04.2009 22:17  © ... 

Панове!
Дякую Вам і за Вашу увагу до недостойної особи і за Ваші слова. 

 13.04.2009 20:09  Микола Щасливий 

Суворий філософ у нас:) .. а вірш мені сподобався, у мене є схожий, треба буде опублікувати...

 13.04.2009 20:01  Суворий 

Боюсь що восьма ногами справа тут не обмежується. Тут і дашок їде, і здоровячко не те та ще й котиться по похилій площині....
Втім в обійми до восьминога тягнуться й тягнуться... 

Публікації автора Лілія Гуменюк

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо