Вітрисько в живоплоті
з рубрики / циклу «Задощило почуттями...»
Випивала шум дощу по ноті,
Всі вбирала пахощі осінні.
Десь бродив вітрисько в живоплоті –
Байдуже, аби не в теплих сінях.
Наковталась чистого спокою,-
І куди таблеткам тим аптечним!
Дощ крізь серце струменів рікою,
І тому здававсь таким сердечним.
Все по вікнах спало, як побито.
Світла не було – куди те світло!
Я була жива. Й хотіла жити.
Але не хотіла більш летіти.
Хай он дощ літає між будинків,
Це, скажу вам, теж важка робота.
Вижовкла остання материнка.
Десь бродив вітрисько в живоплоті...
