Святий Миколай
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Зранку баба розходилась,
Навіть толком ще не вмилась,
Робить дід не так усе,
Його злість уже бере.
Клята муха, де взялася,
Що стара так розійшлася,
Завтра прийде Миколай,
Це для діда справжній рай.
Накриє баба зранку стіл,
Вік трудився, немов віл,
Десь є схована пляшина,
От радіє, як дитина.
Буде випивка, закуска,
В морозильнику є гуска,
Може внукам віддала,
Мана діда повела.
Відкрив двері оце так,
Знайти схованку мастак,
Пляшка холодом покрита,
Кличе, мов несамовита.
Потягнув з горла тихенько,
Баба ходить десь близенько,
До обіду пригощався,
А тоді спати подався.
– Чого вклавсь баба бурчить,
Дід, мов немовля те, спить,
Мов напруга бабу трісь,
В морозильник вона блись.
Порожня пляшка лиш лежить,
Дід не марно міцно спить,
Лягла спати, що робити,
Треба діда пригостити.
Встала рано стіл накрила,
В пляшку ту води налила,
Що там, діду, вже вставай,
Був вночі в нас Миколай.
Йди до столу я чекаю,
Оковиту наливаю,
Дід з краєчку примостився,
Води чистої напився.
Ти закушуй не дрімай,
Другу, третю наливай,
Бачиш чиста, як сльоза,
Мов джерельна та вода.
Має присмак геть води,
Діду носом не крути,
Пий хай тобі буде грець,
Ось настав і твій кінець.
Як поліно підхопила,
Гарно діда пригостила,
Не те поклав Миколай,
Тепер старий виживай.
Дід біжить, немов та рись,
Клятий злодій стережись,
Виживають його плечі,
Миколайчики до речі.
Так і сиплються на спину,
Їм немає зовсім впину,
А, як вискочив у сіни,
Вже не чув він зовсім спини.
Підпер двері та держить,
Ну, а баба вслід кричить,
Іди добре прогуляйся,
Та до рук не попадайся.
Ще гостинців досить маю,
Часу марно я не згаю.
м. Славута,
.gif "{#}")
))