19.12.2014 12:02
для всіх
345
    
  8 | 8  
 © Антоніна Спірідончева

Колискова

Спи... Затомилась за день нетривкий, моя доню, 

Стежкою снів, моя люба, неквапно ступай...

Десь на під’їзді до нашого теплого дому

Мчить у санчатах червоних святий Миколай.


Небо сніжить і рожевим здається, кудлатим.

Ніч добирає думки в ніжне плетиво рими...

Я пам’ятаю, що треба для тебе забрати

У Миколая цукерки і збірки мультфільмів.


Ти готувала вбрання, вчила віршик до свята...

І попросила сплести тобі коси на нічку, 

Пізно заснула – ти, певно, боялась проспати, 

Як тобі гість покладе подарунок під щічку.


Спи... Тобі сняться казкові звірята веселі...

А за вікном уже їде крізь неба ріллю

Твій Миколай. Він постукає в нашу оселю...

Спи... Я йому відчиню – все одно я не сплю.



2010 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.12.2014 17:27  Світлана Рачинська => © 

Чудово, Антоніно! Так трепетно і по-материнськи!... Такі поезії зцілюють) І викликають теплі спогади.

 21.12.2014 11:51  Тадм => © 

гарно!

 20.12.2014 09:55  Тетяна Белімова => © 

Мені дуже сподобалося)))

{#}

 20.12.2014 09:43  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!!!

 20.12.2014 09:24  Ірина Затинейко-Миха... => © 

дуже ніжна материнська поезія.

 20.12.2014 09:13  Деркач Олександр => © 

Гарно)

 19.12.2014 17:17  Ганна Коназюк => © 

Гарно!)) Так ніжнесенько! З такою добротою лише мамуся може написати!))