Що в часу витках від Чекання святіше?
Хіба що Любов – його трепетний Бог.
Чекання лікує безмежністю тиші
І зцілює Всесвіт, єдиний на двох.
У тиші – спасіння від слів передзвону,
З байдужим «бувай» у зневіру йдучи.
Я в Храмі Любовному біля амвону.
Чекаю. Про інше, коханий, мовчи…
