Мотив осінньої шарманки
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Супровід – «Грезы шарманщика» Ігоря Двуреченського
Осінній вітер квилить журно за вікном,
Меланхолійно, мов шарманщик, душу рве
На клапті ночі, де беззахисно між сном
У позолоті мріє листя, ледь живе.
Шарманки звукам детонує серця щем
І лунко в краплі вибухає дощові,
Від щастя дощ у ніч заходиться плачем
Й росою мліє на притишеній траві.
Зажди, мій вітре! Чи хоч крапельку зусиль
Знайду в душі і трунок ночі цей зіп’ю?
Прошу, шарманщику, вгамуй ласкавий біль,
В дощі вини на мрій холодному краю.
Любов’ю схлипну я в мелодії жалю
І, осягнувши вмить безумство дощове,
Крізь холод осені магічної ступлю
У ніч, де вітер на шарманці душу рве.
Рвучкого вітру відчуття таке просте,
Хоч незрівнянне в розмаїтті відчуттів.
Лиш усміхнусь у мрійних снів відлунні, де
Шарманки чується осінньої мотив.
