03.01.2014 00:19

лише 18+

492

6 | 6

 © Оля Стасюк

Злочин

з рубрики / циклу «Таємнича ніч»

Верба кричала: “Звідки в тебе право?”

І розпиналось гілля угорі.

Я забруднила предковічні трави

У молодій, гарячій ще, крові.

Колись казали: “Проживи любов’ю!”

Та ні, спасибі, випила до дна.

Впивайтесь, верби, молодою кров’ю,

Яку я подолати не змогла!

Я пам’ятаю вечір, як в тумані.

І він прийшов. І пахнув десь полин.

І він не мав іще такої рани.

І в небі линув журавлиний клин.

І в нього були очі... Захолодні.

І він сказав щось болісне мені.

А потім я упала у безодню

І спам’яталась на самому дні.

Я озирнулась. Берег був той самий.

І верби теж. І він собі... Лежав.

Недобрий був той вечір. Так, поганий, -

Занадто пахло різнобарв’я трав.

І місяць дивно сяяв золотаво, -

Такий шалений, дикий і... П’янкий.

Я знаю, верби, я не мала права.

Скажіть мені одне: а він живий?...