В узбережжі очей...
Білі-білі пелюстки
Яблуневого шовку
Несміливо вальсують
Хаотично пульсують
На інеєм скуйовдженій траві
У джазовій елегії оркестру.
Білі-білі замети
В узбережжі очей
Тануть сльозою
Стікають рікою
по течії вниз на тв́ою щоку
не відпускай із обіймів – замерзну!
Білі-білі слова
Крижаного мовчання
Розтанули в подиху
Розбилися в дотику
Стежкою уст ми протоптали сліди...
Не прокидайся, на ранок я щезну!
Поцілую..
розтану…
втечу...
і зимою впаду
на душу твою примерзлу…
Івано-Франківськ, 2.01.2014
