ЛІЩИНОНЬКА
Між полями, на межі,
виросла ліщина,
Покохала козаченька
сирота-калина.
Білим-білим цвітом цвіла,
як до шлюбу вбралась,
Вдень-від сонця захищала,
вночі-цілувала,
Козаченька молодого,
спраглими устами,
А під ранок розімліла і...
`` коса під камінь``-
зломалася.
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Засвистають козаченьки-
в похід проводжайте!
Проводжала, цілувала,
сльози гіркі лила,
Обіцяла дочекатись:
-``Повертайся милий!``
Без матері виростала
одна, при стежині...
Повів милий вороного,
по Дніпру, в Низи`ни.
Налетіли круки з лісу,
кров дівочу пили,
Обірввали квіти білі
та й занапастили.
А тим часом ліщинонька,
збоку підростала,
Співчувала, доглядала,
сльози витирала,
Як вертались бусурмани-
то стіною стала,
Захистила калиноньку,
а круків прогнала.
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Зассвистають козаченьки-
хлібом привітайте!
Де то поле,та криниця,
де та рута-мята?
Де та стежка, де калина,
де межа зімята?
Невже всохла без кохання,
цвітом землю вкрила?
Невже мене не діждалась,
де тая могила?
Заспіває жайвір в полі-
сонце зустрічайте!
Засвистають козаченьки-
весілля гуляйте!
-``Не журися козаченьку``, -
промовля ліщина,
-``Одягай сорочку білу-
тут твоя дівчина!``
-``Ти діждалась, уціліла,
мене виглядала?!``
-``Ти не знаєш, що тут було,
як я бідувала!``
-``Минулося голубонько``-
мовила сусіда,
-, , А як меньше будеш плакать,
лихо вас обійде!
І щоби свати не знали!
Бо то буде сміху...``
-``Якщо любиш-то житимеш``-
шептали горіхи
на ліщині,
Як дзвіночки в травах:
-``Люби щиро козаченька``.
У К Р А Ї Н І - С Л А В А!!!
17.10.2010
