13.01.2014 01:22

лише 18+

428

7 | 7

 © Оля Стасюк

Танець душі

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Душа ходила берегом осіннім.

Волога тиша брала все своє.

Дзеркально відбивалось небо синє –

Красиве, дуже чисте і низьке.

Раптово, немов плід чужих пародій,

Десь поряд, у пожовклі спориші

Ввірвався дикий, лютий пасадобль –

І забриніли струни у душі.

Хотіла бігти – нікуди. У річку?

Та ні, чекайте, мало ще життя!

А пасадобль огортав смерічки

І полонив усе без вороття.

Душа, безумна, скрикнула від болю

І в дикім танці опинилась вмить.

Одразу відібрались сили, воля,

І вже здалося, ніби не болить.

Гарячим танцем тіпало, крутило,-

І враз затих цей дивний вир чудес.

Душа парила у хмарках безсило

І першим снігом падала з небес.