Піду поговорити із драконами

з рубрики / циклу «Ти - Людина! Я - Людина...»

Піду поговорити із драконами.

Тут недалеко: із вікна – і вниз.

Сьогодні усі мрії відсторонені,

І місяць в небі блазнем завис.

Зима – дивись! усі дахи завіяло,

Не видно навіть в пуп’янках весни.

Ми всі колись розплачуємось мріями

За ті щасливі і невинні сни,

За те кохання, зібране по крихточкам,

За ті серця, які любили ми…

Бо кожна мрія, як тендітна квіточка,

Не витримає натиску зими.

Бо хуга ж недарма це все завіяла,

Спинила навіть простір, душі, час…

Ви через в драконів не повірили,

А я повинна вірити у вас?!

Вони не в Камелоті і не в Збаражі,

І не згубились в часовій дірі.

Мої дракони, знаєте, реальніші

За всіх людей на білій цій землі.

Але й вони зимою відсторонені,

Бо надто переповнені добром.

Піду поговорити із драконами,

Вони мене чекають за вікном...

Візьміть участь в обговоренні

Сподобалось)

Гарно, Олю! Хоч у першій строфі ритм збивається! Та мабуть то через настрій! Будемо надіятися, що добрі дракончики змінять настрій! ))

Класно! Тільки якось трохи песимістично... А ще давні античні богині літали у колісницях, запряжених драконами (здається, Гера))).
Мрії))) Все буде добре! Бо інакше просто не буває!

13.01.2014 22:53 Олена Вишневська

Кожен має право на власних драконів )))
Олю, а в 4 катрені в 3 рядку не пропущено слова, бо якось вибивається ритм і відчувається пропажа - "ви через в драконів не повірили". Через що?))) Може, я помиляюся, тоді вибач, будь ласка



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ