СВЯТО ПОЕТА ЧУПРИНКИ
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
Аж стогін з грудей вириває…”
Григорій Чупринка «Моя кобза».
Присвята до Дня Народження поета, революціонера і вічного бунтаря 27 листопада 1879р.
"…Чупринку Григорія Аврамовича, винного в тому, що погодився представляти Всеукрцентрповстанком на військово-політичному з’їзді в Холодному Яру, як ворога республіки – розстріляти" (з підсумкового звинувачення засідання колегії Київського губернського ЧК)
– Поете, ти чуєш, як кобза гуде,
Як стогне з минувшини стиха?
Чи можеш згадати, впустив її де
З руки в час кривавого лиха?
Як кінь твій спіткнувся у смертнім бою?
Чи в мить бунтівної відваги?
– Ні, кат мене стратив! А кобзу свою
Я вам заповів до звитяги.
– Ти в вись неземну метеором злетів,
У вічність Господнього Раю!
– Я раю земного всім людям хотів
В щасливому вільному краю!
За мною у споминів болісний час
Не лийте, прошу, сліз невтішних
На Святі Поета чекаю я вас
У Храмі пісень своїх ніжних.
28 серпня 1921 року відбулося засідання колегії Київського губернського ЧК, де заслухали справу "зі звинувачення членів і учасників Всеукраїнського центрального повстанського комітету". В 21 пункті протоколу засідання вказується, що "звинувачення, пред’явлені громадянину Чупринці Григорію Абрамовичу, вважати доведеними і засудити його до вищої міри покарання – розстрілу". Документів про дату виконання вироку Григорія та ще 45 засуджених до смертної кари, справа не містить. Так закінчилося життя поета, революціонера та вічного бунтаря.
У 1996 році Григорій Чупринка реабілітований рішенням Київської обласної прокуратури. Документ містить промовистий напис: "Довідка про реабілітацію Чупринки Г. А. нікому не надсилалася за відсутністю зацікавлених осіб".
