Я вертаю в холодну Вінницю
з рубрики / циклу «Рідна земля»
В небі хмари дзвенять і піняться,
Лине дощ, як земний елей.
Я вертаю в холодну Вінницю,
Щоб відчути тепло людей.
І нехай стугонить вітриськами
У розборках з дощем зима, -
Ми вже звиклись з думками низькими,
Краще там, де вже нас нема.
Я, пробач, не живу надіями,
Бо давно розпізнала їх.
Краще пустку зашити мріями
І створити якийсь триптих,
Краще знову заснути з муками
І думками про темінь дня,
Щоб любов не вросла розлуками
І не стерла з книжок життя.
Хай слова, наче хмари, піняться, -
Їм не взяти таких висот.
Я вернуся-таки до Вінниці,
Щоб відчути тепло турбот.
