Продавали душі
антимайданівцям
З неба місяць поглядав в калюжі
І вслухався, чи вітри не свищуть.
Продавали люди власні душі,
Та й не торгувались. А навіщо?..
Пролягла над містом чорна тиша,
Заховало очі небо чисте.
“Ти за скільки? – Ет, хотів би більше!
Ну а ти? – Та обіцяли двісті...”
І ховались душі, і боялись.
Залякали, бачиш, їх ще з ночі!
Інші заробітком вихвалялись,
Та чомусь все опускали очі.
Як товар, звозили поїздами,
Вербували, бач, із кожним кроком...
Душі продавалися. Тілами.
З поглядами, мріями – все оптом!
А не заплатили – проклиналось
Знову все, і всюди, і без ліку.
Тільки душі їм не повертались.
Їх як продасиш – то вже навіки.
