Визволення. Синам
Була ніч, всюди темрява, дули вітри
Степ морозом стояв оповитий
Серед темних ночей нескінченій зими
Голос чийсь промовляв, як молитву:
Ти повернешся сину! Ти будеш живий!
Ти здолаєш і смерть і руїну
І весну принесеш за ходою своїй
Вірю я! Ти повернешся сину
Місто кольором сірим, в облозі війни
Під навалою в смутку страждало
Криворіжжя. Згасали у вікнах вогні
Серце сталеве притамувало
Ти пройдеш крізь печаль!
Через жах,
через біль
Зло здолаєш руками своїми
Щоби знов зеленіли і квітли сади
Щоби люди раділи між ними!
І прийшов з сходу грім і надія ввійшла
В кожен дім, в кожну хвіртку,фіранку
І любов до землі, той що рідна була
Подолала і кулі і танки
Мати наших бійців стільки вже обійшла
Придивляючись пильно у вічі
Але сина свого серед них не знайшла,
Не побачила рідне обличчя
Ну а він понад всіма, на площі стоїть
Захисник - визволитель в металі
Його погляд навіки наш край боронить -
Місто подвигу, слави і сталі!
