Слова

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Мені б лишень краплиночку завзяття

Весняних співів, співів голосних!

Буває, що слова оці – прокляття.

Буває – порятунок тільки в них.

Буває – тисне, просто із нічого,

Отак візьме – і чавить сік з душі!

Тоді, я знаю, треба у дорогу.

Але мені лишаються вірші.

Перо у щасті й мовити не сміє,

Скрипить, немов заковане в граніт.

Чого мовчиш? Пиши про ейфорію!

Навіщо знову всім про плач навзрид?..

Тиняюся у світовім сум”ятті,

Чужим стає поволі власний дім...

Буває, слово – кара. Як прокляття.

Буває, порятунок тільки в нім.

Візьміть участь в обговоренні

24.01.2014 21:02 Тадм

молодчинка, Олю

22.01.2014 08:42 Тетяна Белімова => ©

"Тиняюся у світовім сум”ятті,
Чужим стає поволі власний дім..." - не дай, Боже, аби справдилося.
Про слова і їхню силу - сподобалося!

21.01.2014 20:31 Тетяна Чорновіл => ©

Гарно! Про плач навзрид краще не писати. А то ще читачі почнуть... навзрид! ))

Чудова Поезія!

21.01.2014 18:19 Світлана Рачинська

Так, бувають і такі слова... вірш пречудовий)

Дуже класно.
Особливо третій.. забираю собі :)
Плюсую.

Дуже-дуже сильно! Вражаюче просто про складне)