Дві кумасі
з рубрики / циклу «Мої гуморески»
Вигнала кума горілку,
Аж пече горлянку,
Як же пити таку гірку,
Рано на світанку.
Аж тут суне хтось до хати,
Тремтять руки з ляку,
Давай бутель той ховати,
В скриню з переляку.
Тут кума носом нюшкує,
Хитра, як лисиця,
Добре запах вона чує,
Їй давно не спиться.
– Ну годі, кумцю, вже ховати,
Годі вже трястися,
Час і пробу нам знімати,
Що, ти, схаменися.
– Яку пробу, що верзеш,
Що, тобі, наснилось,
– Годі, кумцю, що плетеш,
Віко не закрилось.
В хаті пили та співали,
Вийшли за ворота,
Одна одну цілували,
Яка там робота.
Кума бутля пригортає,
Мов малу дитину,
А печінка все благає,
Їй немає впину.
м. Славута,
