Як тепло – сонце у зеніті...
Як тепло – сонце у зеніті.
Вже дозрівають перші вишні.
І трави шовкові розлиті,
Й цвітуть у лузі квіти пишні.
І хмара – біла порцеляна.
І роси зранку – мов перлини.
І тане в роті незрівняна,
Із дивним присмаком, малина.
Веде до річки тепла стежка.
І порох гріє босу ногу.
І павутиння, мов мережка,
В кущах ускладнює дорогу.
І череда побіля броду.
І очерет біля каміння.
І вітер морщить тиху воду.
Й комах докучливе бриніння…
Такий собі бузковий рай,
Де лине пісня солов’їна,
Там де шумить зелений гай,
Де рідна ненька – Україна…