29.01.2014 16:18
лише 18+
165
    
  3 | 3  
 © Ірина Червінська-Мандич

П’ятий день


Два дні і я – чекання гострі межі,

Дві ночі й ти – самотній колосок.

Ступай у кирзі дуже обережно

Поміж розсади доброти й казок.


Три ночі. Я на руку кину плащик.

Цементом дибки стане автошлях.

Три дні і ти уже навік пропащий,

Неначе у Бермудському літак.


Чотири дні. Прибуду, наче повінь.

Чотири ночі. Вийди з берегів!

Я не прощаюсь по-англійськи знову.

В куточку неба п’ятий день доспів.



11.12.2008

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.01.2014 11:48  Олена Вишневська 

Глибоко

 29.01.2014 18:14  Ірина Затинейко-Михалевич 

дуже проймає поезія силою почуттів!!!

 29.01.2014 17:56  Тетяна Белімова => © 

Сильні емоції, непрості почуття. Поезія демонструє душевне сум`яття ЛГ. І хоче вона проститися, та увірвати те, що в`яже, - несила... Кодує сама себе і коханого, програмує на повернення і щастя! Хай так і буде!
Хай все буде добре! І дякую, Ірино, за ковточок справжньої поезії!
Чекатимемо збірочку! Успіху!