Bugatti (Кобилянська)
з рубрики / циклу «Ukrainian version»
Трембіта гримає, неначе дикий звір,
Бриньчить гітара, наче синя річка –
То Кобилянська спалений папір
Кидає в сніг – і далі їде бричка.
Шепоче ніжно поетичний ліс,
Катає море невеличкі хвилі,
То Кобилянській Хтось листа приніс,
А ті листи – самотні та безсилі.
Тремтіли губи, йшов холодний сніг,
Стояли янголи – спокійні та крилаті.
А Кобилянська їде на Bugatti
До тих чудових, недосяжних втіх.
