Два "Я"
Ведеш війну…
На полі бою тільки ти, моя омано.
Не розрізає меч тісного вже для подиху повітря,
Та ледь торкається до струн в моїй душі жалюче вістря
Гіркого, полинового самообману.
Дурман-туманом
З п’янкими пахощами пригощаєш щиро
Свою затяту, нероздільну світлу другу половину,
І пропонуєш у меню спокусливі плоди… Невинно
Вкладаєш в руки янгола гріха сокиру…
А я – офіра…
Зруйнуй її! - Безперестанку все шепочеш, -
Невже не бачиш: місця мало двом у цій земній примарі.
Без неї вільні будемо: я під - землею, ти – на хмарах.
Свободи трунку смакувати ти не хочеш?
Ховаєш очі…
І розриває простір сила двох баталій.
Я б залишила одного із них (кого ж?) собі назавжди.
Та вибір не простий. Бракує духу - ніде діти правди.
Мій любий демон, янгол мій зухвалий…
12 січня 2014 р.
