17.04.2009 00:00
-
2504
    
  7 | 10  
 © Мар Мишка

Розмите сонце...

з рубрики / циклу «Вірші»

Розмите сонце, 

розтяте на синьому небі - 

Розхристані надії, 

роздерті на тілі живому. 

Прошу неба зібрати у жменю, 

піднести до верху, занести на гору, 

посіяти сяйвом, оздобити каменем, посипати цукром - 

Скуштувала - гірке та нікчемне,  

не радісне, німе, ненадійне,  

не моє, не мною здобуте!  

Сягну неба з надією квіти здобути... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.04.2014 20:23  © ... => Мальва СВІТАНКОВА 

Дякую!

 17.04.2014 22:29  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Дуже сподобалось те СОНЦЕ навіть розмите...життєдайне!+:-)

 03.02.2012 17:46  Каранда Галина => © 

а всі найкращі вірші і пишуться під кепський настрій...
я воліла б не писати)))))))))))))))

 03.02.2012 17:41  © ... => Каранда Галина 

Сама від себе не очікувала...такий у мене тоді був настрій, кепсько на душі.....згодом минулось

 28.01.2012 04:38  Каранда Галина => © 

скільки чудових віршів залишилося некоментованими.. . будемо потроху виправляти ситуацію...
...все тягнемось до неба.... немає й там раю. немає.... глибокий вірш. досягнення мрії - не обов"язково щастя...